Використання колючого дроту в військових цілях

Колючий дріт – дуже простий і надзвичайно ефективний винахід, який дозволяє здійснювати широкий спектр задач. Перші згадки про пристосування з’явилися в середині 19 сторіччя, коли промисловий розвиток досяг необхідного рівня, а метал став доступним матеріалом. Цікаво, що першочергово такий дріт вироблявся виключно для сільськогосподарського сектору і не замислювався як пасивна зброя.

Історична довідка про винайдення колючого дроту

Поява колючого дроту стала можливою завдяки американським фермерам, які намагалися дотримуватися європейських традицій, будуючи огорожі для худоби з каменю та дерева. Але зіштовхнувшись з хронічним дефіцитом будматеріалів, було вирішено замінити їх колючим дротом. Він легко виконував свою роль, дозволяючи зводити конструкції будь-якого розміру. Такі паркани просто монтуються, не потребують спеціального обслуговування, а головне – стримують натиск домашніх тварин, імітуючи частокіл, і захищають від диких хижаків.

За час використання з’явилося безліч модифікацій колючого дроту, найбільш розповсюджений варіант – конструкція, що складається з двох дротів, обмотаних навколо один одного для збільшення міцності, а також можливості розширюватися та стискатися без ушкоджень. Гострі шипи мають вигляд пружин, які виготовлені з того самого матеріалу та рівномірно розташовані на певній відстані один від одного. Цей винахід став настільки ефективним, що сприяв бурхливому розквіту тваринництва в США, але невдовзі його переваги відзначили військові та почала активно застосовувати для здійснення бойових задач.

Варіанти застосування колючого дроту в армії

Пристосування взяли на озброєння різні армії світу, хоча яскраво дана технологія проявила себе в часи Першої світової війни. Особливо помітно це було для періоду осені 1914 року та зими 1915 року, коли завершилася фаза маневрових бойових дій. Масовий оборонний артилерійський і кулеметний вогонь у поєднанні з багаторядними загорожами з дроту, що тягнулися на сотні кілометрів, дозволяли зривати будь-які атаки. Супротивнику доводилося витрачати велику кількість снарядів для того, щоб зробити в огорожі пролом.

Колючий дріт ефективно стримував ворога і ніщо не могло йому протидіяти, навіть бронеавтомобілі заплутувалися в таких парканах і зупинялися через кілька метрів. Лише поява танку в другій половині війни змусила винахід здати свої позиції. Деякі дослідники навіть стверджують, що саме колючий дріт став поштовхом для розвитку танкового будівництва.

У часи Другої світової війни конструкції з колючого дроту продовжили застосовувати, але вже в меншій кількості. На цей період війна стала маневровою, тому часу на монтаж дротових загорож просто не вистачало. Хоча до сьогоднішнього дня колючий дріт не вийшов з ужитку та загалом вважається табельним інженерним майном, яке застосовують для побудови наступних видів огорож:

• однорядний паркан – не належить до протипіхотних конструкцій, оскільки утримує противника не довше, ніж на 20-30 секунд. Застосовується з метою попередження про небезпеку, наприклад, для огородження мінних полів або інших небезпечних і заборонених зон;
• паркан із посиленою конструкцією – складається з чотирьох горизонтальних рядів дроту, які доповнюються спеціальними відтяжками, що приєднуються до верхівок основних кіл. Необхідно для того, щоб збільшити стійкість конструкції до нахилів. Конструкція дозволяє утримувати легкоозброєних солдатів на 1-2 хвилини, а з важким озброєнням (кулеметами, мінометами та гранатометами) – 3-5 хвилин;
• трирядна сітка з дроту на високих кілках – відстань між рядами складає півтора метра, а загальна глибина загорожі – 3 метри. Вважається серйозною протипіхотною конструкцією, яку неможливо подолати без спеціального інструмента. Швидкість подолання з інструментом – 8-20 хвилин, також ефективно затримує БМП, БТР та іншу техніку;
• спіраль з дроту – також відома під назвою «Спіраль Бруно». Головна перевага огорожі полягає в тому, що вона готується завчасно методом намотування дроту по типу пружини на спеціальний дощатий барабан. Потім отримана спіраль демонтується, складається у плоскі пакети та перевозиться до потрібної локації. Монтаж заготовок не вимагає багато зусиль і встановлюється в 2,5 раза швидше, ніж звичайний паркан з дроту. Його можна використовувати повторно, та ставити на сніговий покрив;
• сітка з дроту на низьких кілках – на армійському жаргоні цьому типу загородження присвоїли назву «спотикач». Конструкція складається з 4-6 рядів кілків висотою 25-30 сантиметрів. Між ними протягується дріт, який повинен висіти вільно, утворюючи петлі. Таким чином вдається уповільнити просування ворожої піхоти, позбавивши солдатів змоги одночасно спостерігати за полем бою та вести прицільний вогонь.

Крім перерахованих різновидів також варто згадати про такі конструкції як переносний дротяний їжак і переносна дротяна рогатка. Вони схожі за своїм призначенням та відрізняються лише розмірами. В обох випадках їх заготовляють завчасно, після чого розташовують в необхідній кількості на потрібних ділянках. Зазвичай використовуються для того, щоб створити перешкоду, закрити прохід або проміжок між іншими загорожами. Наприклад, для перекриття вулиць у населених пунктах, підступів до опорних пунктів тощо. За необхідністю конструкції можна з’єднати між собою для створення суцільної загорожі.

Основні сфери використання колючого дроту

Колючий дріт продовжують активно застосовувати в різних галузях, зокрема в сільському господарстві, для розділу земельної території та охорони різноманітних об’єктів. Якщо зосереджуватися саме на військовій сфері, то дріт використовують для:

• створення фортифікаційних споруд: дротяна сітка допомагає будувати укріплення довкола військових об’єктів, таборів і баз;
• смуги перешкод: використовують для тренування, привчаючи маневрувати між перешкодами та відтворюючи сценарії, з якими доведеться зіштовхнутися в реальному бою;
• захисних бар’єрів: для створення оборонних периметрів довкола військових позицій, блокування доступу до певних територій і ділянок, затримання супротивника та перешкоджання його просуванню;
• охорони кордонів: різноманітні загорожі дозволяють запобігти несанкціонованому доступу та незаконним переходам через вразливі ділянки;
• захисту транспорту: дріт розміщується по периметру транспортного засобу, щоб запобігти наближенню сил противника або не дати йому закласти вибухівку. Актуально не лише для наземного транспорту, але й морських суден.

Варто зауважити, що загорожі з колючого дроту не призначені для того, щоб зупинити дії опонента. Головна мета – затримати ворога, зірвати заданий темп наступу, змусити витрачати час, сили та засоби, призначені для вирішення інших завдань або створити сприятливі умови для знищення піхоти супротивна.